Бесіда з батьками

Хліб – наше спільне багатство

Хліб… Один з найдивовижніших витворів природи і тяжкої людської праці, найдревніший і найголовніший вид їжі на Землі.

Вперше хліб з’явився на Землі понад п’ятнадцять тисяч років тому. В пошуках їжі давні люди почали вживати колосся дикої пшениці, жита, ячменю. Згодом навчилися розтирати його між камінням і варити на вогнищі.

Перший хліб мав вигляд рідкої каші. Можна припустити, що якось частина каші вилилась на вогонь і перетворилася на рум’яний корж. Своїм приємним смаком він здивував людину, і хліб почали пекти.

Поява хлібних дріжджів пов’язана з такою легендою. Якось у Давньому Єгипті раб, який приготував тісто для хліба, десь забарився. Тісто підкисло. Переляканий раб кинувся випікати з нього хлібини. Вдалися вони смачними і пишними. Відтак давні єгиптяни винайшли дріжджі і почали їх додавати до тіста. Тепер без хліба вже не сідали до столу.

Майстри – пекарі скрізь були у великій пошані. На їх честь складалися пісні, зводилися монументи. До наших часів зберігся у Римі пам’ятник пекарю, який жив дві тисячі років тому. А неповага до хліба прирівнювалася до найтяжчого злочину. Тих, хто випікав неякісний хліб, іноді суворо карали.

Старі люди пам’ятають багато страшних голодувань. А ось і документ, я вважаю, дуже цікавий.

Це витяг з царського указу « О приготовлении хлеба из барды и соломенной муки, как могущего заменить употребление обыкновенного ржаного хлеба». Цар наказував властям Элисаветграда: «Ознакомить поселян со способом приготовления сего хлеба и поставить их в большую уверенность, что оный несравненно вкуснее и здоровее приготовляемого ими с мякиной или древесною корою».

Он як воно було!

А згадаймо те, який випікали блокадний хліб у Ленінграді. Він складався з їстівної целюлози – 10 %; макухи, висівок – 10%; решта – деревна кора, хвоя. Солі – 2,5%. Форми змащували соляровим маслом.

Тепер нікому таке й уві сні не присниться. Хліба у нас вдосталь. Подивіться, ось він на полицях магазинів – пшеничний і житній, паляниці, булочки, бублики. Торти, печиво, крупи. Все це хліб. І в цьому велика заслуга тих, хто боровся за хліб у громадянську, хто віддав своє життя в жорстокій боротьбі з фашизмом, хто, втрачаючи свідомість від голоду, випікав блокадний хліб у Ленінграді.

І часом стає дуже прикро, що багато хто з людей не цінують хліб. Не тільки шматком, буханками розкидаються.

Ось так і в нашому селищі. Коли підходжу до баків із сміттям, то часто бачу, як люди викидають пакети цвілого хліба, цілі булки, скибки, батони, навіть не розрізаного хліба.

От і бігають біля цих баків бродячі коти та собаки в пошуках поживи. Народне прислів’я твердить: «Не жаль собаці хліба, жаль, що виваляє». Звичайно, те, що викинули, нехай хоч якійсь тварині допоможе вижити, особливо в морози чи заметілі. Але де ж у людей поважне ставлення до хліба, який завжди був для народу нашого святинею?

Просто серцю боляче. Порожні пляшки збирають, щоб здати на гроші, а от хлібу ціни немає. Вірніше, його ціну копійками не виміряєш. Те, що хліба в магазині багато різного, ще не означає, що він дістається дешево.

У кожній скибці хліба – праця трактористів й агрономів, комбайнерів і меліораторів, мікробіологів та біохіміків, борошномелів, пекарів, водіїв, продавців – людей багатьох професій, але одного конвейера, який доставляє його на наш стіл.

Треба навчитись берегти і цінувати хліб, зберігати його до найменшої крихти, ставитись до нього так, як він того заслуговує. Недарма в народі кажуть: «Нема долі без солі, а без хліба – життя».

Будьте ощадливими. Купуйте хліб з урахуванням потреб сім’ї. Прищеплюйте своїм дітям повагу до хліба, як до святині.

Хліб – наше спільне багатство, разом будемо берегти і шанувати його!