Виховний захід "Коса - дівоча краса"

Тема: Коса – дівоча краса

Мета:

– сформувати в учнів уявлення про давній народний звичай  - вшанування дівочої коси, як символ честі й гідності.

–  розвивати естетичний смак дівчаток та хлопчиків.

– виховувати  повагу до жінки – матері – берегині роду; бажання бути охайними, акуратними, працьовитими;  відроджувати народні традиції.

Обладнання: малюнки козака, дітей та дорослих в українських  костюмах; дитячі фотокартки; виставка шампуні та ілюстрації трав для миття волосся; плакат з назвою виховної години; український віночок з стрічками, вишиті рущники.

 І. Організація учнів до роботи

Учень

День чарівний, справжнє диво,

В класі посмішок багато.

В класі людно і красиво,

Бо у нас сьогодні свято.

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація діяльності

Вчитель

- Так, дійсно, сьогодні ми зібралися всією класною родиною на свято, яке присвячене вшануванню дівочої коси.

А які поняття пов’язані зі словом «коса»?

(складання асоціативного куща)

  

ІІІ. Основна частина

З давніх часів дівоча коса була символом дівочої честі, охайності та працьовитості. Тому саме їй український народ присвятив так багато пісень, віршів, прислів’їв. Про це ми і поговоримо на нашому святі «Коса – дівоча краса».

Учень

Велика радість у дім прийшла:

Родилось малесеньке дівча.

І перший крок її до нас

Став піснею на довгий час.

Учениця

Батьки її і вся рідня

Плекали, пестили дитя,

А щоб красивою зросла,

У травах купана була.

Вчитель

- Діти, як правило, народжуються з коротким волоссям. А якщо бувало, що народжувалась дівчинка з довгим волоссям, то говорили, що вона буде жити у багатстві й розкоші. На цьому стенді  ви бачите фотокартки дітей нашого класу, де видно, яким було у вас волосся  до одного року.

Стригти дітей до року не дозволялося. Цього дотримуються і зараз. Коли ж дитині виповнювався один рік, то виконувався обряд «пострижин». Здійснював його хрещений батько. Хлопчиків з цього часу стригли часто, а от дівчаток заборонялося стригти взагалі. У козаків залишали тільки пучок волосся серед голови, який називали «оселедцем». Невеличку історію про козаків нам сьогодні розкажуть і покажуть хлопчики нашого класу.

Сценка «Пушка»

(Двоє дітей ідуть назустріч один одному).

-       Чому ти тут руками розмахався?

-   Та хотів глядачам розповісти про пушку, так руками вмію, а язиком – ні.

-       А я теж хотів глядачам розповісти про пушку. Так язиком вмію, а руками не вмію.

-       А, може, спробуємо вдвох розповісти?

-       Чи вийде?

-       Давай спробуємо.

(Хлопчики стають один за одним. Передній ховає руки за спину, а задній показує руками, то правою, то лівою, перед ним те, про що той буде розповідати).

-       Було це 200, а, може, й 300 років тому, як наші з турками воювали. Глянув командир у підзорну трубу та й каже: «Потрібна пушка». Шукали ми ту пушку день, шукали два, а на третій день чуємо: кує коваль ту пушку.

-       Запрягли ми в ту пушку 5 пар волів,  5 пар коней і смикнули. Не бере. Запрягли ми в ту пушку дрезину і… смикнули. Вона біля самісінької турецької границі і стала.

-       Зарядили ми в ту пушку 5 бочок пороху, 5 бочок дробі і підпалили. Так воно!

-        5 днів смерділо, 5 днів коптіло, а тоді, як бабахне! Що з турецького війська, тільки  - тьху! – як корова язиком злизала!

-       А із нашого війська залишилися тільки я, та той, що ззаду руками махав!

Вчитель

-       Ось яка весела історія була з нашими козаками, які мали лише «оселедця» на голові. І от сьогодні ви бачите, що хлопчиків підстригають коротко. Ці короткі зачіски їм до краси.

-       Особливу увагу мами приділяли дівчаткам, щоб виростити в них чудове волосся. А які зачіски можна зробити з довгого волосся на нашому святі сьогодні покажуть наші перукарі. Поки вони готуються, ми з вами дізнаємося про догляд за волоссям.

Оголошується конкурс «Шампунь».

-       Назвіть марки шампунів, якими потрібно мити голову, щоб волосся було густим та пишним.

(Учні називають).

Оголошується конкурс «Трави».

-       Назвіть трави, якими треба мити волосся, щоб воно було здоровим.

(Діти відповідають).

Учень

Нехай волосся пахне м’ятою і чебрецем,

І пам’ятай ти правило оце:

Щоб коса була густа і пишна,

То мий її в барвінкові та вишні.

Учениця

Блискучою косу хай зробить звіробій,

Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

А щоб була вона міцна й красива,

Шукай поради у жалючої кропиви.

Учень

Коса завжди була в пошані,

Її носитиму і я.

Вона, як чисті в полі роси,

Вона, як співи солов’я.

Учениця

Наче та роса, в дівчини коса.

Збережи її, бо яка ж краса!

Купай її в любистку й м’яті,

Щоб була пишна та густа.

Ти збережи її нащадкам,-

Це ж не позичена краса.

Учень

Волосся чорняве, волосся русяве,

Волосся пряме та кучеряве…

Довге, коротке, але усім

Подобається воно чепурним.

Вчитель

-       Раніше в Україні був такий звичай: прокинувшись, дівчина перш за все повинна «навести лад» на голові. Вважалося, що те волосся, яке залишалось на гребінці, слід обов’язково спалити, бо коли його знайде пташка, то з нього витиме своє гніздо. А в дівчини від цього  голова болітиме.

Вважалася великою нечепурою та дівчина, яка   бралася за будь – яку роботу з розпущеними косами. Про таких неохайних дівчат кажуть, що у них на голові ворони гніздо звили.

(Учні виконують українську народну пісню «Чи я не хазяйка»).

Чи я не хазяйка

Чи я не хазяйка, чи не господиня.

Сім день хати не мела, печі не топила.

Чи я не хазяйка, чи не господиня.

Шила, шила кожуха, вийшла рукавиця.

Чи я не хазяйка, чи не господиня.

На городі лобода, а в хаті пустиня.

Лежу , спочиваю, та й думку гадаю.

Бідна моя головонька роботи не має.

Іди, іди, дощик, помий мені горщик.

Та щоб вітер повівав сміття з хати забирав.

Дощик накрапає, горщик обмиває.

Сердито вітер дме, сміття забирає.

Ідуть люди з поля і з мене сміються,

що у мене в подушках ворони несуться.

Не смійтеся, люди, якось воно буде.

Я ворони поскубу та й перина буде.

Приспів:

Правда, люди, правда, господиня гарна.

Правда, люди, правда -  я,

Господиня гарна я!

Ух!

Вчитель

-       Перш, ніж вийти на люди, дівчина обов’язково заплітала косу, бо знала: «Яка коса, така й краса».

Учениця

Час летів, минали роки,

Наша дівчинка зростала,

Вже зробила перші кроки,

Слово «мама» проказала,

І у гарні дві коси

Стрічки заплітала.

Вчитель

-       Заплітати коси починали з 5 років. Обряд здійснювала хрещена мати, коли дівчинка йшла до першого причастя. В коси вона вплітала святкові білі стрічки, а зверху чіплявся віночок з білих квітів.

Найкращою прикрасою дівчат були квіти. Сплетений віночок – не просто краса, а й символічний «знахар душі», бо він знімає головний біль, береже волосся від випадання, оберігає від злих очей.

Особливе щастя принесе той віночок, який сплетений із 12 квіточок. Кожна квітка щось символізує. Барвінок – життя, цвіт вишні та яблуні – материнську любов, любисток – любов і відданість, волошка – красу, вроду, мрії про щастя, ромашка – доброту та ніжність. Калина, переплетена з вусиками хмелю, символізує гнучкість та розум.

До вінка  прив’язували стрічки. Вони повинні бути трохи довші від коси, щоб сховати волосся.

Коричнева стрічка – символ землі – годувальниці. Жовта – сонця. Зелена – молодості. Блакитна і синя - неба і води. Фіолетова – мудрості. Малинова - уособлення душевності та щирості. Рожева – достатку. Червона – любові. Біла – жива пам’ять поколінь. Цей віночок оберігав щастя кожної дівчини.

Учень

Візьмемось за руки,

Підемо на луки,

Там сплетемо віночок

І станемо в таночок.

(Дівчатка стають у коло і проводять українську народну гру «Подоляночка»).

-       Під час цієї гри дівчатка продемонструють красу свого волосся. Пропоную всім присутнім оплесками визначити, в кого з дівчаток нашого класу найдовша коса.

Вчитель

-       Кожна дівчина хотіла, щоб у неї було гарне волосся та довга коса. Люди вірили, що підрізати косу повинен хтось із родичів по чоловічій лінії на повний місяць. Не дозволялося цього робити самій собі.

-       А зараз пригадаємо, які прислів’я про косу ви знаєте.

Ø  Дівчина з косою, як трава з росою.

Ø  Нема коси – нема краси.

Ø  Дівка без коси – що кінь без гриви.

Ø  Утоплюсь у косі – утоплюсь у красі.

Ø  Де дівка з косою, там хлопці юрбою.

Ø  Подивись на косу, а подумай про господиню.

Ø  Не вари борщу, поки не заплетеш косу.

Ø  Косу збережеш, щастя знайдеш.

Вчитель

-       Як розумієте зміст такого прислів’я?

Ø  Дівка заплетена, а хата не метена.

 

-       Коли закінчували заплітати косу, то говорили так:

Ø  Рости, коса, -  до пояса,

Ø  Від пояса, -  до п’яти, та гляди, -  не відпади.

-       А зараз надамо слово хлопчикам нашого класу.

Учень

Які гарні в класі дівчата у нас,

Ви красою вабите повсякчас.

Ой, дівчино, дівчино, постривай,

Перш, ніж косу різати, подумай!

Учень

Нам приємно смикати за косу,

 і ми хочемо бачити цю красу.

Тож, дівчатка, знайте ви кожен раз,

Що коса в пошані в народі й у нас.

Учень

«Косички в дівчаток,

Щоб смикати за них», -

Так думав я спочатку.

Та виявилося – ні.

Учень

Вони ростуть для того,

Щоб заплітати довго,

Щоб хтось про них казав:

«Ах, ах, яка краса!»

Учень

А от мені косичок не треба,

Я – хлопчак.

А що я теж красивий,

То це помітно й так.

Вчитель

-       З роками волосся змінюється. З’являється сивина. Але пошана до нього не змінюється. Чим можна пояснити появу сивини?

(Діти відповідають. Пригадують оповідання Олександра Сухомлинського
«Сива волосинка»).

-       Якщо мова зайшла про наших мам, то цю пісню присвячуємо їм.

(Учні виконують пісню «Мамина коса» на музику В. Хорта,
словаІ. Чернецького).

Мамина коса

Ой чого калина віти похилила, -

Чи багато квіту, чи важка роса?

Ой чого ж так рано мама посивіла?

А була ж у неї золота коса…

Мамине безсоння, мамині турботи

Простелила доля у незнану даль.

За ворота вийде, стане край дороги,

В коси заплітає сивини печаль.

Стеляться тумани долами, лугами,

Стеляться тумани у глибокі сни.

Гей, дорого дальня, повертай до мами,

Буде в її косах менше сивини.

Вчитель

-       Давайте, діти, робити більше хороших вчинків, намагатись ніколи не засмучувати своїх рідних, щоб менше в маминих косах було сивих волосинок.

Учень

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?

Це ж від полюса і до полюса

Вас у віках прославляли віками,

Русі коси до самого пояса,

Коси, викладені вінками.

Учень

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Чи дівчатам немає часу,

А чи вже заплітати ліньки?

Ви ж одвіку були окрасою

Гордовитої українки.

Учениця

Скільки смутку в житті розважили,

Скільки болю вам завдавали?

Вас на золото щедро важили,

Як невільникам продавали.

Учень

Шанували вас чорними, сивими,

Розпинали вас на хресті.

Недарма ви ж служили символом

І незайманості, і честі.

(Хлопчики виконують  пісню  «Ой не ріж косу», слова Михайла Ткача,
музика Олександра Білаша)

Ой не ріж косу

Ой не ріж косу, бо хорошая,

Не погань красу, дуже прошу я!

Не журись, що я не ходитиму,

І любов моя – і любитиму!

Приспів

Я люблю тебе таку –

В косах стрічку голубу,

Коси пахнуть росами,

Ласками дівочими.

Про чужу красу і не марю я,

То ж не ріж косу – будеш парою.

Покохав тебе закосичену,

Бо краса твоя не позичена.

Приспів

-       На нашому святі покажуть красу свого волосся гості. Ось погляньте, яке довге і гарне волосся у вчительки математики Земляної Тетяни Іванівни.

(Вчителька демонструє).

Зараз в школі навчається три покоління моїх учнів. Крім вас, це учні 7 – Б  і одинадцятих класів. За цей період жодна з них не відрізала свою косу. З ними я проводила таку ж виховну годину «Коса – дівоча краса». Ось дівчатка з 11 класу продемонструють свої зачіски з довгого волосся.

(Дівчата виходять і показують свої зачіски).

-       А ось подивіться, яка краса! Найдовше волосся в учениці 7- Б класу Сичової Олександри  -  85 см. А в Миколаєнко Юлії довжина волосся 80 см.

-       Зараз визначимо переможців найдовшої коси серед дівчаток нашого класу.

Переможцями стали:

Всі дівчата 3 – Б класу. Вони заслуговують на «Приз глядацьких симпатій» і отримують  заколки та пам’ятки «Таємниці дівочої коси».

Почесне звання міс «Найдовша коса» присвоюється  Гац Ангеліні, яка зайняла третє місце в конкурсі «Коса – дівоча краса» серед дівчат 3 – Б класу. Довжина її волосся 50 см.

Почесне звання міс «Найдовша коса» присвоюється Калініній Тетяні, яка зайняла друге місце в конкурсі «Коса – дівоча краса» серед дівчат 3 – Б класу. Довжина її волосся – 52 см.

Почесне  звання міс «Найдовша коса» присвоюється Потуремець Катерині та Колодяжній Яні, які зайняли перше місце в конкурсі «Коса – дівоча краса» серед дівчат 3 – Б класу. Вони мають однакову довжину волосся – 54 см.

-       Давайте привітаємо їх оплесками та вручимо пам’ятні нагороди.

  

 Учень

Розпустили кучері дівчата,

Ще й підвели брови для краси.

Тільки ти роби, як вчила мати,

Не обрізай русої коси.

Учень

Хай вона росте густа та пишна,

Всім зрадливим хлопцям на біду.

Я тобі, моя чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету.

Учень

Назбираю вранці, коли роси,

Квітів, що срібляться у росі.

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені в косі?

Учениця

Народ нам мудрість передав свою,

Що диха в звичаях, обрядах і повір’ях:

- Ой, ти не ріж косу! –

Благали матері доньок в калинових сузір’ях.

Учениця

Тож пам’ятай рідний оберіг,

Без пам’яті нема народу.

Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,

Народну мудрість – берегиню роду.

ІУ. Підсумок

Вчитель

Підводячи підсумок, я хочу побажати вам, дорогі діти, шанувати дівочу косу. Старанно доглядайте своє волосся, щоб воно було здоровим, гарним, густим та пишним як би вас не переконували про старомодність коси, знайте, що в дівочих косах є своя краса, ніжність та святість. Завжди пам’ятайте, що «Коса – дівоча краса!»