Батьківські збори

Про заохочення і покарання

Часто сім'я справляє на дити­ну значно більший вплив, ніж шко­ла чи дитячий садок. Тому, коли батько, мати, старші брати і сес­три є активними учасниками гро­мадського життя, то це позитивно позначається на дитині.

Висловлювання батьків дитини, організованість і порядок у сім'ї привчають до охайності і порядку молодших її членів, культурні на­вички дорослих, їх мову діти зав­жди запозичують.

Заохочування і покарання діють лише тоді, коли не суперечать осо­бистому прикладу батьків. На жаль, буває й таке: "Ти завжди повин­на бути правдивою. За брехню бу­ду карати!" - навчає мати донь­ку. Але якось, перебуваючи вдо­ма і побачивши у вікно сусідку, що наближається до двору, вона наказала дитині: "Біжи швидше на вулицю, скажи тітці Марії, що ме­не вдома немає". Або батько за­бороняє синові лаятись: "Якщо я почую від тебе лайку, пам'ятати­меш!" А сам у присутності сина лається. Що ж більше впливає на дитину - чи формальна заборона, чи приклад батька? Звичайно, останнє.

Похвала батьків за добру пове­дінку і успіхи у навчанні часто впливає краще, ніж будь-які матеріальні нагороди. Батьки мають у своєму розпорядженні сильний ін­струмент впливу на дитину - слово. Спокійний, рівний тон батька чи матері заспокоює навіть знервова­ну дитину. Як засоби покарання, рекомендується зауваження і дога­на. Їх слід запозичити батькам. За­уваженням батьки ,чи старші чле­ни сім'ї, звертають увагу дитини на неправильність її поведінки. Їх треба робити вмотивовано, тобто вка­зувати, в чому шкідливість того вчинку, який викликав зауважен­ня. Зауваження треба робити стис­ло, енергійно, але не допускаючи образливих слів чи знущального тону.

При більш серйозних прови­нах, може бути оголошена дитині догана. Оголошувати догану дити­ні слід після того, як була на­дана можливість якийсь час помір­кувати над вчинком. У сімейному вихованні можуть бути викорис­тані і інші засоби. Наприклад, зали­шення дитини якийсь час без ува­ги дорослих. Це дуже впливає на дитину, особливо молодшого віку. Осуд повинен бути узгоджений всі­ма старшими членами сім'ї. Якщо осуджує мама, то її повинен під­тримати і тато, і навпаки. Засто­совується також позбавлення дити­ни на якийсь час привабливих для неї розваг. Наприклад, можна від­мінити   ігри  на  комп'ютері.   Але не можна позбавляти дитину необ­хідного сну, їжі, гігієнічних про­цедур.  Батьки повинні бути послі­довними у своїх діях і завжди виконувати обіцяне, що стосується покарання чи нагороди. Інакше ба­тьки втратять авторитет в очах сво­єї дитини.

Іноді слід дитину примусити ви­правити наслідки її поганого вчин­ку (коли це можливо). Наприклад, погано зроблену роботу можна за­пропонувати дитині переробити, недбало кинутий зім'ятий одяг - випрасувати, почистити. Проте ні в якому разі не можна припустити покарання дитини у вигляді додат­кових трудових завдань, бо це мо­же виховувати відразу до праці.

При накладенні стягнення, бать­ки повинні поговорити з дитиною, з'ясувати причини її вчинку, пояс­нити провини.

Правильне застосування у сім'ї засобів заохочення і стягнення залежить від тісного зв'язку батьків зі школою.

Батькам треба час від часу від­відувати школу, розмовляти з класоводом чи класним керівником, враховуючи його поради.

Узгодженість у виховній прак­тиці школи і сім'ї є запорукою ус­піху в досягненні хороших наслід­ків у вихованні.